Батькам варто:
Розмовляти з дитиною.
У кожної людини є потреба говорити з тими, хто її оточує, та слухати, що вони говорять. Це необхідно і дітям, і батькам. Якщо спілкування не відбувається, наростає непорозуміння, і ми віддаляємося одне від одного. Тоді наша дитина задовольняє потребу у спілкуванні та увазі за межами родини. А це великий ризик того, що таке спілкування виявиться деструктивним для неї.
Вислуховувати її.
Здатність слухати – ключ до ефективного спілкування. Це не так просто, як може здаватися на перший погляд. Якщо людина уміє слухати, видно, що їй цікаво, вона прагне зрозуміти, що їй говорять, вона прагне дізнатися про відчуття, про погляди своєї дитини, не вступаючи з нею в суперечку. Наша дитина хоче, щоб її слухали, а значить, вона вимагає поваги до себе. Якщо дитина помітить, що ми байдужі, вона знайде когось, хто вислухає її та висловить їй свою повагу, але, наприклад, вживаючи при цьому алкогольний напій чи марихуану.
Розповідати дитині про себе.
Дітям часто важко уявити, що ми теж були молодим. Треба не боятися говорити дитині про своє дитинство, молодість, про власні помилки. Але це не привід для повчальних історій на кшталт: «Коли я був у твоєму віці…». Якщо ми можемо поділитися з дитиною своїми невдачами, проблемами, вона швидше побачить в нас не тільки батьків, але й друзів, з якими можна поділитися своїми переживаннями. Задовольнити потребу дитини у самовдосконаленні можна, привчаючи її до думки, що проблеми можна обговорювати.
Вміти поставити себе на місце дитини.
Дитині часто здається, що з тими проблемами, з якими їй довелося зіткнутися, ніхто раніше не стикався. Добре, якщо у неї не буде сумнівів, що ми розуміємо, що з нею відбувається. Зовсім не обов’язково мати на все готову відповідь або повчальну історію. Треба лише подивитися на світ її очима, пригадати, як, можливо, наші батьки критикували нашу зачіску, музичні захоплення, які вони не розділяли з нами, і пригадати, що ми при цьому відчували. Варто дати дитині зрозуміти, що ми її розуміємо.
Бути поряд.
Ми, звичайно, не можемо завжди бути разом. Ми працюємо, нам потрібно відпочивати, і діти розуміють це. Але важливо, щоб дитина знала, що у нас для неї завжди знайдеться час, щоб поговорити, разом відпочити, або просто побути поруч. Таким чином, ми задовольняємо потребу дитини в ніжності, любові та увазі.
Бути твердими та послідовними.
Твердість не означає прояву агресії та беззаперечного підпорядкування. Це означає, що дітям відомі наші погляди на життя. Важливо ставите перед дитиною вимоги, які вона може виконати. Якщо ми послідовні, то дитина ніколи не зможе дорікнути нам, що ми вчинили нечесно. Вона знатиме, чого від нас чекати. Намагатися підтримувати самостійність дитини. Важливо проводити час з дитиною і розмовляти з нею. Але не менш важливо задовольняти потребу дитини у свободі та незалежності. Вона буде менш схильна до вживання психоактивних речовин, якщо буде мати можливість самостійно знаходити вихід із складної ситуації, вирішувати куди піти навчатися, з ким зустрічатися та чим захоплюватися. В даному випадку ми виступаємо лише у якості «страховки».
Спілкуватися з друзями своєї дитини.
У більшості випадків перші спроби наркотичної речовини відбувається під впливом друзів. Необхідно переконатися в тому, що ми знаємо, з ким дружить наша дитина, спілкуватися з її друзями. Хай вони приходять додому. Ми повинні знати, де вони збираються.
Пам’ятати про унікальність своєї дитини.
У кожної людини є сильні і слабкі сторони. У кожної дитини є здібності, навіть якщо здається, що це не так. Треба допомогти дитині повірити в себе, знайти те, що у неї виходить найкраще. Якщо вона повірить, що на щось здатна в житті, то спрямує зусилля на досягнення своїх цілей. Задоволення потреби щодо реалізації власного потенціалу дитини допоможе значно знизити ризик появи проблем із вживанням психоактивних речовин.
|
