О, як же ти не вмерла, Україно,

Бо скільки ж то зловісницька мета

Звела людей, приречених безвинно, -

Й ніхто за це ні в кого не спитав.

Сьогодні, коли від початку голодомору минуло 80 років, ми не маємо права забувати народне слово правди і довічного прокляття, послане на голови катам. Бо це слово здолало смерть, аби дійти до нас, збудити в наших серцях пам'ять про мільйони невинно замучених предків і застерегти від повторення страшних помилок.

            22 листопада ми теж прийняли участь у вшануванні пам’яті жертв Голодомору 32-33 рр. Присутнім було представлено перегляд документальних фільмів, презентацій; оформлена тематична виставка; учні декламували вірші на дану тему. Вчителі мовники написали листи-звернення до нащадків, яким випаде обов’язок вшановувати соті роковини трагедії Голодомору… Наприкінці заходу учасники запалили свічку пам’яті.

            В серцях присутніх залишився жаль та співчуття.